Продукти

Моногалактопіранозиди флуоресцеїну та метилового ефіру флуоресцеїну: синтез, ферментативний гідроліз біотнільованою β-галактозидазою та визначення коефіцієнта трансляційної дифузії.

Флуоресцеїнові моноглікозиди (d-галактопіранозид (FMG) і d-глюкопіранозид) та їх метиловий ефір (MFMG) були отримані з ацетобромоглюкози/галактози та флуоресцеїнового метилового ефіру з хорошими виходами.Проведено експерименти з ферментативного гідролізу (з використанням біотинільованої β-галактозидази) галактопохідних та розраховано кінетичні параметри.Під час гідролізу спостерігається збільшення інтенсивності флуоресценції у 15–20 разів.Було відмічено лінійне збільшення флуоресценції за короткий час і низьку концентрацію субстрату, що робить ці сполуки корисними та чутливими зондами для галактозидаз.Величина значення постійної Міхаеліса–Ментена (Km) для MFMG вища, ніж для FMG, що свідчить про можливу конформаційну зміну флуорогенного субстрату.Значення Km для біотинільованого β-Gal з FMG нижче, ніж для нативного ферменту.Це спостереження вказує на більш високу субстратну спорідненість біотинільованого ферменту порівняно з нативним ферментом.Коефіцієнти трансляційної дифузії були виміряні як для флуорогенних субстратів, так і для обох продуктів за допомогою флуоресцентної кореляційної спектроскопії.Коефіцієнти трансляційної дифузії для флуорогенних субстратів і продуктів ферментативного гідролізу були подібними в діапазоні 3,5–4,5 × 10–10 м2 с–1.Таким чином, посилення або уповільнення ферментативної кінетики через різницю в поступальній рухливості субстрату та продукту не є таким очевидним.