Продукти

Диференціювання орбітальних фібробластів у зрілі адипоцити та подальше накопичення жирової тканини було показано при прогресуванні орбітопатії Грейвса (ГО).Аутофагія бере участь у адипогенезі, але мало відомо про роль аутофагії в ініціації та прогресуванні ГО.Метою цього дослідження є вивчення ролі аутофагії в патогенезі ГО. Було проаналізовано експланти орбітальної жирової/сполучної тканини пацієнтів із ГО та здорових суб’єктів, а також ізольовані орбітальні фібробласти.Адипогенез був індукований за допомогою диференціюючого середовища з перекисом водню або без нього, а аутофагію маніпулювали за допомогою бафіломіцину A1 і Atg5-націленої короткої шпилькової РНК (shRNA).Аутофагосоми ідентифікували за допомогою електронної мікроскопії.Експресію пов'язаних з аутофагією генів і факторів транскрипції, пов'язаних з адипогенезом, аналізували за допомогою полімеразної ланцюгової реакції зворотної транскрипції в реальному часі та/або Вестерн-блот аналізу.Накопичення крапель ліпідів перевіряли за допомогою фарбування Oil Red O. Аутофагічні вакуолі були більш поширені в клітинах GO, ніж у клітинах без GO (p<0,05).Експресія генів, пов'язаних з аутофагією, була значно вищою в тканинах і клітинах GO, ніж у їхніх не-GO аналогах відповідно.Інтерлейкін-1β підвищив рівень білка LC3-II, p62 і Atg7 у клітинах GO.Накопичення аутофагосом спостерігалося на 4-й день адипогенезу та зменшувалося на 10-й день разом із утворенням ліпідних крапель.Експресія білків LC3 і p62 зросла протягом 48 годин після диференціювання та поступово зменшувалася з 4 по 10 день. Лікування бафіломіцином A1 і нокдаун Atg5 за допомогою shRNA пригнічували накопичення ліпідних крапель і пригнічували експресію адипогенних маркерів. Аутофагія посилювалася в тканинах і клітинах GO порівняно з не-GO тканини та клітини, що свідчить про те, що аутофагія відіграє певну роль у патогенезі GO.Маніпуляція аутофагією може бути терапевтичною мішенню для ГО.